Мистецтво – це не лише про естетику чи задоволення. Ми віримо, що воно здатне позитивно впливати на психологічне відновлення ветеранів. Малювання, гончарство, скульптура, театр, танці можуть допомогти пережити травматичний досвід і повернути відчуття внутрішньої опори.

Так, у межах програми ментальної реабілітації UNBROKEN терапія театральним мистецтвом стала частиною комплексного підходу до відновлення після поранень, полону й травматичного бойового досвіду. Цей підхід вже дає видимі результати: участь у театральних постановках допомагає колишнім військовим повернути собі відчуття опори, віри у власні сили й майбутнє.

«Дещо дивне сталося зі мною» у Театрі Заньковецької

Один із напрямів арттерапії реалізовується на базі театру ім. Марії Заньковецької у Львові, де ветерани разом із професійними акторами проходять повноцінний творчий процес – від репетицій до прем’єр. І саме тут театр стає простором відновлення, де робота з тілом, голосом, емоціями і новими соціальними ролями повертає людям внутрішню рівновагу.

У співпраці UNBROKEN Foundation та Театру імені Марії Заньковецької на сцену вийшли ветерани Василь Шпік і Руслан Кухта, які проходять реабілітацію у центрі UNBROKEN. Для обох це був непростий, але потужний досвід. Василь, який відновлюється після поранення, долучився до постановки «Дещо дивне сталося зі мною» режисера Дмитра Сухолиткого-Собчука. Участь у виставі стала для нього кроком до переосмислення власного травматичного досвіду – через роль, діалог із глядачем і командну творчу роботу.

Постановка, у якій зіграв Василь, має структуру, що нагадує внутрішню подорож – від слідчого кабінету до моменту затишного чаювання під мелодії грамофона. Вистава м’яко проводить глядача через теми травм, пам’яті, відновлення і співпереживання. І серед професійних акторів особливо вражає присутність ветерана з милицею – щирого, відкритого, справжнього.

Терапія театром у UNBROKEN Foundation розпочалась наприкінці літа 2024 року і вже стала дієвим інструментом допомоги. Для когось це епізодична поява, як у Руслана Кухти, для когось – новий життєвий етап. Сцена об’єднує, розкриває й підтримує, як і кожен глядач у залі, який аплодує не лише за гру, а й за мужність.

«Котигорошко» у Першому театрі

Неймовірний досвід терапії завдяки театральному мистецтву здобули ветерани й родини захисників Маріуполя у Першому театрі Львова на прем’єрі особливої вистави – оновленої версії української народної казки «Котигорошко». На перший погляд дитяча історія стала інструментом мистецької реабілітації, способом говорити про війну, втрати й надію мовою театру.

Постановка режисера Назара Павлика вийшла далеко за межі традиційної дитячої казки. У ній зіграли не лише професійні актори, а й ветерани, які проходять реабілітацію у центрі UNBROKEN, та жінки з ініціативи «Матері Азову». Саме такий склад дозволив оживити на сцені образи, які водночас є глибоко символічними для сучасної України.

Саме виконуючи роль Котигорошка ветеран Руслан Кухта вперше спробував себе у театрі. За його словами, цей досвід допоміг йому перезавантажитися й проявити себе по-новому. Його героєм став хоробрий юнак, який, аби врятувати Царівну, жертвує ногою – образ, у якому ветерани бачать частину своєї історії. Такий підхід робить казку близькою не лише до дітей, а й до дорослих, що пережили війну або чекають на своїх рідних з полону.

Загалом проєкт має особливу форму: ролі Царівни, Котигорошка та Матері щомісяця виконуватимуть нові учасники – військові та родини полонених і загиблих. Це дозволяє долучити до процесу більше людей і зробити терапію театром сталою практикою.

«Ціна світла» у театрі Леся Курбаса

Терапевтична сила театру не лише проявляється завдяки безпосередній участі у постановці, а й під час перегляду вистави та співпереживання героям. Так нещодавно, 11 червня, у Львові відбувся благодійний показ вистави «Ціна світла» в Театрі ім. Леся Курбаса – ще одна ініціатива, яка поєднує мистецтво з підтримкою захисників. Постановка, створена на основі поезій американської авторки Аманди Ґорман, досліджує паралелі між афроамериканським досвідом і українською боротьбою за свободу.

Вечір став десятим показом у межах цього проєкту та зібрав 6500 гривень пожертв для Unbroken Foundation, що займається фізичною й психологічною реабілітацією військових. Особливого значення заходу надала присутність самих захисників у залі – тиша й довіра, яку вони принесли із собою, перетворили виставу на спільний досвід.

У співпраці з Unbroken Foundation театр планує продовжити розвиток цього напряму, адже, як зазначили організатори, разом – заради світла, яке ми здобуваємо в собі й одне для одного.

П’єси, написані військовими й ветеранами, у Львівському театрі Лесі Українки

У межах екосистеми UNBROKEN ми продовжуємо працювати із театральним мистецтвом як частиною психологічної терапії. Тож у співпраці із Львівським академічним драматичним театром імені Лесі Українки ми реалізували унікальний проєкт. Завдяки йому вперше прозвучали тексти, написані самими військовими та ветеранами – пацієнтами Національного реабілітаційного центру UNBROKEN. Свої історії через п’єси розповіли Володимир Завгородній, Андрій Григор’єв і Михайло Фатєєв .

Проєкт став можливим завдяки багатомісячній співпраці НЕЗЛАМНИХ із драматургинями Іриною Гарець, Ніною Захоженко та Любов Ільницькою, які проводили творчі практичні заняття, а також Любком Дерешем, який проводив інтенсивні майстер-класи із письменства. Над сценічним втіленням працювали режисери театру – Олег Онещак, Владислав Білоненко та Світлана Федєшова.

«Мрії збуваються! Те що колись було недосяжним і існувало лише на рівні ідеї, стало реальністю завдяки кожному, хто повірив і долучився до цієї неймовірної ініціативи», – поділився ветеран і драматург Михайло Фатєєв.

Презентація текстів відбулася в межах проєкту «Театр Незламних». Це ще один спосіб мистецької терапії для військовослужбовців та іхньої інтеграції у театральне середовище міста.