Протезист Національного реабілітаційного Центру “Незламні” Назар Багнюк розповів в інтерв’ю УНІАН про протезування людей, які внаслідок війни втратили кінцівки, особливості унікального біонічного протеза руки та його вартість, а також найлегшого протеза, надрукованого на 3D-принтері.

Наразі в Україні дуже гостро постало питання реабілітації людей, які фізично постраждали від війни. Як вирішується ця проблема? Адже не всі люди можуть дозволити собі лікування та протезування за кордоном.

Національний центр реабілітації України “Незламні” створений в структурі Першого медоб’єднання Львова саме для пацієнтів, які не можуть собі дозволити цю процедуру за кордоном. Він охоплює потужну фізичну, психологічну та психосоціальну реабілітацію. Окремим напрямком передбачена хірургія, зокрема реконструктивна та пластична, а також ортопедія і роботичне протезування.

У Центрі не лише встановлюють постраждалим від війни українцям протези, а й виготовлятимуть їх там. Також є 3D-друк кісткових імплантатів.

Тут протезуватимуть лише військових чи й цивільних, які з тих чи інших причин втратили якийсь орган?

Центр орієнтований на допомогу і військовим, і цивільним українцям, які отримали як фізичні, так і психологічні травми внаслідок війни РФ проти України. Щорічно тут проводитимуть понад 10 тисяч операцій та лікуватимуть понад 50 тисяч пацієнтів. Раніше тих, хто отримав вибухово-мінні травми й потребував протезування, відправляли на лікування за кордон. Тепер у цьому немає потреби.

Як взагалі виглядає процес протезування?

По-перше, це обстеження пацієнта, зняття потрібних розмірів, зняття гіпсового негативу, виготовлення гіпсового позитиву, виготовлення перемірювальної гільзи, проміжна примірка на пацієнтові, збірка протеза на тимчасовій гільзі, і вже після всіх корекцій – виготовлення постійного протеза.

А що таке оті негативи та позитиви, про які ви говорите?

Негатив – це намотування гіпсового бинта на куксу (частина кінцівки, яка залишається після ампутації, – УНІАН) в кілька шарів і формування відповідних кісткових виступів (інша технологія з гомілкою, але розповісти непросто). А позитив – це коли вже з того гіпсового бинта утворюється якась форма, і в неї заливається гіпс. Коли гіпсобинт знімають з гіпсу, з’являється гіпсова модель обрізаної кінцівки.

Скільки часу займає протезування?

Від одного дня до місяця, буває по-різному. Все залежить від рівня ампутації, стану пацієнта, від технології, яка використовується.

Протез треба час від часу міняти, якось обслуговувати?

В Україні згідно з законом людина може замовляти протез раз на три роки. Колись були винятки, що для працюючих – раз на два роки, зараз вже точно не знаю, бо той закон кілька разів змінювали. Але, як ви розумієте, протез – це не довічна конструкція. Тобто хтось може п’ять років на ньому ходити, а хтось зламає за рік.

Як відбувається заміна?

Все з нуля, як вперше. Так, як я розповідав раніше.

Чи протезуєте дітей? Якщо так, то у чому особливість?

На даному етапі ми не маємо комплектуючих для дітей. Але замовити їх геть не проблема. Проблема лише в тому, що діти швидко ростуть і дуже швидко ламають протези.

Нещодавно у вашому центрі встановили перший біонічний протез руки. Розкажіть, будь ласка, про нього – у чому його особливість?

Це ще один дуже важливий крок на шляху до порятунку українців в Україні. Протез отримав хлопець – 33-річний десантник Михайло Юрчук, який втратив кінцівки під Ізюмом. Тим, хто втратив верхню кінцівку, зазвичай встановлюють гаки або косметичні протези. Перші – для роботи, другі – щоб не привертати зайву увагу. Проте справді якісним рішенням для таких людей є біонічний протез руки. Завдяки спеціальним сенсорам він може відтворювати звичні рухи. Людина напружує м’яз на ампутованій кінцівці – і кисть реагує.

Комплектуючі з-за кордону чи вітчизняні?

Комплектуючі з-за кордону, і цю руку Михайлу Юрчуку купив український стартап Esper Bionic за фінансової підтримки ІТ-компанії Symphony Solutions. До речі, Національний центр реабілітації “Незламні” спільно з благодійною платформою dobro.ua розпочали благодійний проект “Протези для Незламних”. У його межах найкращими у світі біонічними протезами вдасться забезпечити щонайменше півсотні українців, які постраждали від війни. Ціна питання – 100 млн гривень.

А скільки коштує один такий протез?

Від 60 тисяч доларів і вище. Все залежить від стану пацієнта, від його ампутації. Тому кожен випадок розглядаємо окремо.

Нещодавно читала, що у Центрі встановили протез, надрукований на 3D принтері.

Так, ми вже встановили найлегший у світі протез TrueLimb, надрукований на 3D-принтері. TrueLimb є унікальною розробкою американської компанії Unlimited Tomorrow. Це первинний протез. Його можна встановлювати одразу після загоєння ран на ампутованій кінцівці. Завдяки спеціальним сенсорам, скорочуючи м’язи, пацієнт може керувати протезом і рухати пальцями.

У нас цей протез отримав чоловік, який втратив руку внаслідок мінно-вибухової травми. Такий протез дешевший, ніж біонічний – коштує від 10 тисяч доларів. Але його виготовляли у США.

Це перший в Україні такий протез?

Це другий такий протез в світі, встановлений українцеві. Першою була 9-річна Саша з Бучі. Нову руку дівчинка отримала в США за програмою першої леді України Олени Зеленської. На таку ж руку очікують інші наші громадяни, серед яких 41-річний Олександр Яшук з Житомира. Свою руку він втратив в бою біля Чорнобиля. Чоловік каже, що такий протез – це можливість бути незалежним.

Ви кажете, що цей протез найлегший у світі. Яка його вага?

Від 1,1 до 1,5 фунти. Це, максимум, 675 грамів.

Що собою являє мобільна майстерня протезування, яка нещодавно у вас відкрилася?

Це такий контейнер з обладнанням, де виготовляють протези, а також приміщення, де пацієнтам роблять примірки та гіпсові негативи. Користуватися протезами вони навчаються у реабілітаційному відділенні.

Тобто ця майстерня вже працює?

Так. Вже в перший же день двом пацієнтам встановили протези ніг. Тут кожен, хто втратив кінцівку, зможе безкоштовно отримати протез.

Обладнання теж закордонне чи вітчизняне?

Все необхідне обладнання, комплектуючі до протезів та матеріали – одного з найкращих у світі виробників, німецької компанії Ottobock. Його надала нам Мальтійська служба допомоги за підтримки уряду Німеччини. Разом з майстернею наш Центр отримав і 200 протезів.

Наскільки протез дає можливість для пересування? Маю на увазі, чи усі протези помічні для того, щоб люди не їздили на інвалідному візку?

Якщо ми не говоримо про ампутації стегон, то це можливість пересуватися. Можна ходити сходами, якимись нерівностями… Взагалі з протезом простіше жити, ніж їздити на візку.

Знаєте щось про своїх колишніх пацієнтів? Як склалася їхня доля?

З пацієнтами ми зустрічаємося практично завжди, бо протезування – це, по суті, безперервний процес: постійно потрібні якісь зміни, корекції. А як склалися долі… Чесно кажучи, не лізу їм в душу, тому не знаю.

Хтось, можливо, думає, що люди, які отримали “нові ноги”, тішаться, що навчилися ходити завдяки протезу, але я так не вважаю. Адже це дуже важка праця. Поки вони навчаються ходити, дуже-дуже сильно потрібно попрацювати. Такого моменту, як “о, я вмію ходити на протезі”, немає. Встав і пішов – так воно не працює. Тому вау-ефект буває вкрай рідко.

Матеріал: Мирослава Бзікадзе, УНІАН